ОБУРЮВАТИ, РЮЮ, ЄШ,
Обурювати, рюю, єш, сов. в. обурити, рю, риш, гл.
1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. О. 1862. V. 109. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі. О. 1862. VII. 31.
2) Возмутить, возбудить негодованіе.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 30.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ОБУРЮВАТИСЯ, РЮЮСЯ, ЄШСЯ, →← ОБУРТУВАТИ, ТУ́Ю, ЄШ,